# 147 На вулиці до мене підійшов незнайомий чоловік і запропонував оплатити мені якісний протез для ноги

# 147 на вулиці до мене підійшов незнайомий чоловік і запропонував оплатити мені якісний протез для ноги.

Я:

“А хто він? Ви його знаєте?”

Дядя Міша:

“Ні, я його взагалі ніколи раніше не бачив. Він просто підійшов до мене і звернувся по імені. Потім уточнивши моє прізвище, він сказав, що він з організації, яка допомагає інвалідам. І що він може оплатити мені протез, з яким я зможу відчувати себе набагато впевненіше.

Я почав відмовлятися, мотивуючи це тим, що в наш час, ніхто просто так не допомагає людям.Але він наполягав. На наступний день він навіть прийшов до нас додому. І Валя мене вмовила прийняти його допомогу. “

Тьотя Валя:

“Звичайно вмовила. У нас були такі проблеми в матеріальному плані, що я вже почала боятися, що у нас заберуть Соню. Цього я допустити не могла. А отримавши хороший протез ти зміг би відразу влаштуватися на роботу. Що відразу і сталося.

Зараз ми хоч не потребуємо. А як Соня піде в школу, там і я зможу ще підробляти де-небудь.Адже нам тепер її виростити треба. Вона тепер для нас все на цьому світі. А протез тобі поставили хороший, ти сам кажеш, що навіть не відчуваєш його, і головне адже його так швидко виготовили. А той чоловік просто зник, ми навіть його імені не знаємо. “

Я:

“А як він виглядав?”

Дядя Міша:

“Темненька, вище середнього зросту. Та й яка різниця, як він виглядає. Головне, що він хорошою людиною виявився і не обдурив нас.

Я тепер навіть подумую самому почати займатися обробкою квартир, щоб не від кого не залежати. Хороші хлопці для цього у мене є. Вони за мною із задоволенням підуть. Але це поки в планах. Зараз головне, трохи встати на ноги в матеріальному плані, а там подивимося. Не хочу я, щоб Валя працювала на двох роботах. Нехай краще займається вихованням внучки. “

Ми ще посиділи трохи і домовившись, що я до них тепер буду заходити частіше.

Розпрощавшись, я пішла додому.

На серці в мене тепер було набагато спокійніше від того, що я все їм розповіла.

Як запропонувати їм грошей я ще не знала. Але поки кожен раз, коли буду до них приходити, буду купувати продукти і подарунки для Соні. А в подальшому я постараюся придумати, як запропонувати їм грошову допомогу. Але це буде дуже важко. Дядя Міша дуже гордий. Як варіант, сказати, що я їм даю в борг, щоб Дядя Міша зміг почати працювати на себе.

Але це потім, а зараз мене зацікавив той благодійник, який оплатив дядька Михайла протез. Я теж, як і він не вірила, що існують такі люди.

Але хто це міг бути?

У мене з’явилася думка, що може це Діма або Влад, у яких раптом прокинулася совість і вони тим самим вирішили загладити свою провину? Але це навряд чи, такі люди не допомагають просто так, навіть якщо їх замучить совість.

Але мені все одно треба якось дізнатися, чим тепер займаються ці нелюди.

Для продовження підписуйтесь на мій ресурс.
Спасибі, що Ви зі мною.


ЩЕ ПОЧИТАТИ